Європейський Союз опинився перед дилемою. Зберігаючи жорстку дипломатичну позицію щодо війни в Україні, він не має достатнього військового ресурсу, щоб цю позицію підкріпити. Як зазначає видання The Times , навіть найкращі політичні заяви можуть втратити силу, якщо за ними не стоїть реальна здатність впливати на ситуацію на полі бою чи гарантувати дотримання мирних домовленостей.
Коаліція охочих чи коаліція вагань?
Одним із ключових елементів нинішніх дискусій є ідея створення так званої “Коаліції охочих”. Ініціатива, яка передбачає розміщення військових підрозділів європейських країн безпосередньо на території України. Задум був амбітний: зібрати близько 60 тисяч іноземних військових для миротворчої місії.
Реальність виявилася набагато стриманішою. Лише Велика Британія та Франція погодилися надати певну кількість військових. Іспанія, Польща та Італія відмовилися від відправлення своїх контингентів, а інші країни готові долучитися лише символічними силами. У результаті початковий план почав втрачати вагу ще до його повноцінного старту.
Європа і США: від союзництва до залежності
Ще одним слабким місцем європейської безпекової стратегії залишається її залежність від США. Європейські країни справді активно виділяють кошти на допомогу Україні, але найсучасніше озброєння, передові технології та ключові системи постачають переважно Сполучені Штати. Це створює парадокс. ЄС прагне грати роль самостійного геополітичного гравця, але у військовому плані часто діє лише як молодший партнер Вашингтона.
Дипломатія без меча
Як підкреслює The Times, дипломатичні зусилля Європи залишаються значущими та необхідними. Проте без достатньої військової підтримки вони ризикують перетворитися на символічні жести — красиві, але беззубі. А в умовах війни символи не зупиняють артилерію та не стримують агресора