В умовах нової жорсткої морської блокади, яка фактично паралізувала традиційний експорт через глибоководні чорноморські гавані у розпал жнив, дунайські порти знову перетворилися на головне рятівне коло для всього українського агросектору. Про це розповіло видання «RegioNews».
Засновник і власник міжнародної групи Trans-Oil Важа Джаши переконаний, що забезпечення стабільної логістики через річкові порти наразі є питанням виживання для тисяч вітчизняних господарств. Ситуація на внутрішньому ринку стрімко загострюється: через зупинку великої води українська пшениця впала в ціні до 140–150 доларів за тонну, тоді як у сусідній Румунії чи Франції вона коштує 250–260 доларів. Аналітики вже попереджають, що тривала ізоляція портів призведе до формування критичного надлишку зерна обсягом до 32 мільйонів тонн, що неминуче спровокує масові банкрутства, де під найбільшим ударом опиняться саме малі фермери, позбавлені складів та валютної виручки.
Історія присутності холдингу Trans-Oil у порту Рені розпочалася ще у 2014 році — у перший рік російської агресії, коли іноземні інвестори уникали вкладати кошти в українську портову інфраструктуру. Важа Джаши наголошує, що для його компанії Україна ніколи не була майданчиком для спекуляцій чи тимчасового піару, а залишається фундаментальною економічною опорою, яку група свідомо не покинула після початку повномасштабного вторгнення. Коли у 2022 році Сулінський канал став єдиним безпечним вікном у світ, саме дунайські ворота прийняли на себе ударний обсяг експорту. Тоді через Дунай пройшло понад 10 мільйонів тонн збіжжя, а два ренійські термінали Trans-Oil, маючи сумарну проєктну потужність близько 800 тисяч тонн, відпрацювали на максимумі, переваливши 800 тисяч тонн у фінансовому сезоні 2022/23 та рекордні 810 тисяч тонн у 2023/24 роках із безпосереднім завантаженням на морські судна.
Попри щоденні безпекові ризики, загрози з неба та регулярні атаки ворожих дронів-камікадзе на припортову інфраструктуру Подунав’я, команда групи не зупиняла роботу в жодному сезоні. Вистояти під колосальним воєнним навантаженням холдингу допомогла унікальна регіональна екосистема, яку інвестор розбудовував два десятиліття: власна мережа елеваторів у Молдові, залізничні гілки, дунайська логістика та потужний флот барж. Завдяки цій інтеграції Trans-Oil забезпечує українським виробникам не просто технічний доступ до причалів, а постійний закупівельний попит та прямий вихід на глобальні світові ринки. Бізнесмен резюмує, що кожен успішно відвантажений у Рені балкер — це реальне повернення «живих» грошей в українську економіку у вигляді валютної виручки, розрахунків із фермерами, податків до бюджетів усіх рівнів, а також збереження сотень робочих місць на транспортних, залізничних та портових підприємствах.