Більшість бездомних в Україні становлять чоловіки 69%, частка жінок складає 31%, найбільшою віковою групою є особи віком 41-59 років (46%), старших 39%, молодших 14%, свідчать результати дослідження, проведеного благодійним фондом “Деполь Україна” у співпраці з соціологічною групою “Рейтинг” та Інститутом демографії та представленого в рамках конференції з подолання кризи бездомності в Україні “Право на гідне життя” в Києві в четвер, пише Інтерфакс-Україна.
Найбільшу частку вразливих груп опитаних становлять внутрішньо переміщені особи (40%), особи з інвалідністю (33%), одинокі особи похилого віку (28%). Колишніх ув’язнених 10%, ветеранів 6%, осіб з хронічними ментальними розладами 5%, випускників дитячих будинків (сиріт) – 4%, іноземців або осіб без громадянства – 2%.
У результатах дослідження наголошується, що опитування проводилося у притулках/центрах та біля місць годування на вулицях, і тому отримані результати щодо місця ночівлі можуть не відображати реальної картини. Водночас розподіли за статевою, віковою або іншими ознаками демонструють певні тенденції у виборі місця ночівлі серед різних категорій бездомних.
Основним місцем ночівлі бездомних осіб опитані найчастіше зазначали притулок. Просто неба ночували 9% бездомних, а 6% – у нежитлових приміщеннях (гаражах, підвалах, закинутих будівлях), причому найчастіше це були колишні ув’язнені. Чоловіки значно частіше зазначали, що ночували у притулках (67%), тоді як жінки відносно рідше користувалися ними (42%). Жінки частіше аніж чоловіки зазначали, що ночували у знайомих чи родичів (31% проти 13%).
Переважна більшість бездомних перебувають у цьому стані більше 2 років (63%). Тривала бездомність (більше 2 років) найбільше характерна для осіб з інвалідністю (76%), та людей віком старше 60 років (67%).
Основною причиною втрати постійного місця проживання для 46% стали військові дії або окупація, з переселенців цей фактор вказали 84% опитаних. Другою причиною втрати житла опитані бездомні назвали конфлікт у родині та розрив стосунків (22%), третьою – шахрайство з нерухомістю (12%).
Більше половини опитаних бездомних осіб (54%) потребують тимчасового місця перебування (притулку, кімнати в гуртожитку тощо), 40% відповіли, що вже мають місце для проживання. Найкритичніша ситуація спостерігається серед категорій, які мають найменшу соціальну підтримку: колишні ув’язнені (76%), особи, яким немає на кого розрахувати (64%), особи з інвалідністю (59%) та ВПО (57%).
Більшість бездомних (58%) готові отримати постійне соціальне житло за дотримання умови сплати орендної плати та виконання певних зобов’язань (працевлаштування, лікування від залежності за потреби, контроль соціальних служб). Найвищий рівень готовності до виконання умов заради житла демонструють колишні ув’язнені (84%), особи з інвалідністю (64%), ВПО (63%).
Більшість опитаних (62%) не підтримують позитивний контакт з іншими родичами, а 59% не мають на кого розраховувати у кризовій ситуації. Опитані бездомні частіше покладаються на друзів або знайомих (29%) та дітей (26%). Трохи рідше вказують на працівників соціальних служб (18%), батьків (15%) та братів і сестер (14%).
Більшість респондентів (58%) бачить своє майбутнє скоріше оптимістичним. Найбільший оптимізм демонструють ВПО (64%), опитані, які працюють (64%), мають партнера (64%) та респонденти, які мають на кого розраховувати (72%).
В ході дослідження 1-30 квітня було опитано 1090 респондентів віком від 18 років, які відвідують заклади для бездомних (центри надання послуг та точки годування) у містах Київ, Одеса, Харків та Львів. Метод опитування: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою ймовірністю 0,95: для кожного міста не більше 5,0%.